Лікування алкоголізму (ще про зустріч з надсвідомістю)

Таким чином наш пацієнт втратив світле минуле та радісне майбутнє. Якщо через витіснення Авторитету в несвідоме, до нього в результаті вживання алкоголю через портал больових точок прийшов «мисливець», то що витіснясняється в надсвідомість і що приходить звідти?

Щоб відповісти на це запитання можна привести приклад історії з праскою. Студенту потрібно було прасувати сорочку і він вирішив позичити праску у сусідки. Іде по коридору і думає: ось зараз позичу праску, потім запрошу в кіно, а потім вона захоче в ресторан, а потім заміж, а там діти… Відкриває двері в кімнату однокурсниці і говорить: «Пішла ти зі своєю праскою!» Це може і смішно, але лікарю не смішно, коли молода сім’я відмовляється від дітей тому, що в дитячому садку будуть злі виховательки, в школі знущання, в інституті переживання, роботу не знайти, померти дорого. Все наперед відомо. В чому ж помилка?

З точки зору інопланетян, які взялися б вивчати анатомію людини, можна було б припустити, що раз у людини два ока, два вуха, дві легені, дві нирки, що і серця також повинно бути два. Але ж ні! Серце одне. Той, хто міг таке вгадати справжній провидець. Такі відкриття можна знайти у кожній області наших знань. В кожному випадку, кожній годині життя можна відкрити щось неймовірне, таке, що повністю поміняє всі уявлення і наші очікування. Основою для цього є апріорні джерела пізнання. Надсвідомість і є таким  джерелом. В нормі, щоб отримати нове правило необхідно перекреслити минулий досвід, свою самість і шукати опору в законах, які для нашого розуміння випадкові, живуть своїм життям, перев’язуючи різноманітне в природі у можливий новий досвід. Це й повинно стати для кожного смислом життя — знаходити цей випадковий, але окремий емпірично закономірний закон, узгоджений з принципом доцільності, що може задовольнити особистість і дозволить набути повністю зв’язаний досвід, що переживається як радість, свобода. Ми повинні шукати такі чудесні закони. Вони витікають із принцип доцільності природи, життя. Але їх не знайти в наших знаннях. Тим не менше — це єдиний спосіб, який ми повинні використовувати при рефлексії навколишнього світу, що дозволить знайти себе. Це відчувається як щаслива випадковість, що сприяє нашим намірам, яку ми не можем ні угледіти, ні довести.

 

 

 

 

Опубликовано в Статьи

Cтатьи