Психофізіологічна саморегуляція як метод гармонізації життя

Сьогодні, коли зруйновані інститути держави, панує безнадія і страх, у людей збережений тільки психофізіологічний рівень, з якого може розвинутись хвороба, або можливість відтворити людський образ. Психофізіологічне обстеження повинне дійти до основи кожного, дати можливість перейти, фізіологічно відчути свій базовий рівень, з якого неможна знижатись, бо там немає людини як такової. У кожного такий рівень індивідуальний.

Результати обстеження  повинні  лягти в основу подальшої побудови соціальних, професійних відносин. Але на цьому базовому психофізіологічному рівні всі питання вирішуються як на детекторі брехні – тільки вірність чи невірність безумовним цінностям.

Психофізіологічне обстеження повинно поставити вимоги, як досягти бойового стану берсерка. А досліджуємий повинен їх визнати і встановити для себе.

Наш метод не звертається до зміни зовнішніх обставин (профілакторії, санаторії, на яких у нас немає коштів), а до своїх власних психофізіологічних можливостей.

Психофізіологічні рівні:

Негативний – відмова від взаємодії з навколишнім світом, людина тільки хвилюється, задає питання, на які немає відповіді, частково звинувачує інших.

Позитивний рівень базується на негативному, коли задаються питання, на які реагує тільки несвідоме, і людина направлена на суспільно-активну діяльність.

Ціль: Не допустити тваринного існування,  поставивши перед питанням, загрозою звільнення. Психофізіологічне обстеження як спосіб звернутись до свого початкового стану.

Якщо раніше ми звертали увагу тільки на взаємодію з природою (добування природних копалин, металу та ін.),то тепер потрібно вивчати дію на людину створеного нею світу.

Висновок повинен закінчуватись не тільки загрозами психічному здоров’ю, а й визначенням фактору  можливостей подальшого рос ту.

Такими факторами можуть бути нові правила життя (рекомендації), які захищатимуть безумовні цінності (гідність, свободу, патріотизм).

Основа психофізіологічного дослідження —  занурення людини в сурову дійсність. (Але не так, як роблять на деяких фірмах, створюючи стрес для визначення профпридатності). Та і стрес для кожного різний. Сурова дійсність – це ситуація, де немає рішення взагалі, і продовження боротьби за мету, яку досягти дуже часто неможливо.

Досліджується здатність до боротьби в такій ситуації, не схиляючись до вживання психотропних та психологічних методів захисту. Досліджується можливість балансування між бажанням підпорядкуватись загальноприйнятим способам поведінки і категоричною відмовою від вимог критичної ситуації.

Вивчення поведінки в таких умовах є тою основою, з якої можна вижити в цих умовах.

Те, які правила накладає на себе досліджуємий, щоб залишитись самим собою, а не виконувати певну соціальну роль (не стати начальником і не стати радикальним опозиціонером) будуть двигунами відродження людини.

Висновок по раціоналізації використання своїх психофізіологічних можливостей, рекомендації по розподілу часу і економії сил, що дадуть можливість бути повністю присутнім в ситуації (в своїх думках, надіях, відчуттям реальності речей, які належать кожній окремій людині, і яких могло і не бути). Фіксується не тільки впевненість рухів, але і психофізіологічна ціна, в оптимальному випадку автономія функції дихання і серцево-судинної системи.

Зовнішня еталонна поведінка для ПФО:

  1. Спокій в умовах, обмежених тільки необхідними потребами
  2. Строга економія часу
  3. Відсутність поспіху
  4. Обмеження необхідних речей для досягнення успіху.

Під ці вимоги підбирається батарея психофізіологічних тестів. Крім цього, методика дослідження доповнюється встановленням відмежування необхідного, детермінованого і особливого (безумовного).

 

 

Опубликовано в Статьи

Cтатьи