Сьогодні, коли зруйновані інститути держави, панує безнадія і страх, у людей збережений тільки психофізіологічний рівень, з якого може розвинутись хвороба, або можливість відтворити людський образ. Психофізіологічне обстеження повинне дійти до основи кожного, дати можливість перейти, фізіологічно відчути свій базовий рівень, з якого неможна знижатись, бо там немає людини як такової. У кожного такий рівень індивідуальний.
Результати обстеження повинні лягти в основу подальшої побудови соціальних, професійних відносин. Але на цьому базовому психофізіологічному рівні всі питання вирішуються як на детекторі брехні – тільки вірність чи невірність безумовним цінностям.
Психофізіологічне обстеження повинно поставити вимоги, як досягти бойового стану берсерка. А досліджуємий повинен їх визнати і встановити для себе.
Наш метод не звертається до зміни зовнішніх обставин (профілакторії, санаторії, на яких у нас немає коштів), а до своїх власних психофізіологічних можливостей.
Психофізіологічні рівні:
Негативний – відмова від взаємодії з навколишнім світом, людина тільки хвилюється, задає питання, на які немає відповіді, частково звинувачує інших.
Позитивний рівень базується на негативному, коли задаються питання, на які реагує тільки несвідоме, і людина направлена на суспільно-активну діяльність.
Ціль: Не допустити тваринного існування, поставивши перед питанням, загрозою звільнення. Психофізіологічне обстеження як спосіб звернутись до свого початкового стану.
Якщо раніше ми звертали увагу тільки на взаємодію з природою (добування природних копалин, металу та ін.),то тепер потрібно вивчати дію на людину створеного нею світу.
Висновок повинен закінчуватись не тільки загрозами психічному здоров’ю, а й визначенням фактору можливостей подальшого рос ту.
Такими факторами можуть бути нові правила життя (рекомендації), які захищатимуть безумовні цінності (гідність, свободу, патріотизм).
Основа психофізіологічного дослідження — занурення людини в сурову дійсність. (Але не так, як роблять на деяких фірмах, створюючи стрес для визначення профпридатності). Та і стрес для кожного різний. Сурова дійсність – це ситуація, де немає рішення взагалі, і продовження боротьби за мету, яку досягти дуже часто неможливо.
Досліджується здатність до боротьби в такій ситуації, не схиляючись до вживання психотропних та психологічних методів захисту. Досліджується можливість балансування між бажанням підпорядкуватись загальноприйнятим способам поведінки і категоричною відмовою від вимог критичної ситуації.
Вивчення поведінки в таких умовах є тою основою, з якої можна вижити в цих умовах.
Те, які правила накладає на себе досліджуємий, щоб залишитись самим собою, а не виконувати певну соціальну роль (не стати начальником і не стати радикальним опозиціонером) будуть двигунами відродження людини.
Висновок по раціоналізації використання своїх психофізіологічних можливостей, рекомендації по розподілу часу і економії сил, що дадуть можливість бути повністю присутнім в ситуації (в своїх думках, надіях, відчуттям реальності речей, які належать кожній окремій людині, і яких могло і не бути). Фіксується не тільки впевненість рухів, але і психофізіологічна ціна, в оптимальному випадку автономія функції дихання і серцево-судинної системи.
Зовнішня еталонна поведінка для ПФО:
- Спокій в умовах, обмежених тільки необхідними потребами
- Строга економія часу
- Відсутність поспіху
- Обмеження необхідних речей для досягнення успіху.
Під ці вимоги підбирається батарея психофізіологічних тестів. Крім цього, методика дослідження доповнюється встановленням відмежування необхідного, детермінованого і особливого (безумовного).