Лікування алкоголізму (зустріч з надсвідомістю)

Ми продовжуємо аналізувати пацієнта, у якого в результаті психологічної атаки за допомогою фактів про безпросвітне минуле людства та неспроможність людини вирішити протиріччя між можливістю та знанням (якби молодість знала, а старість могла), виник алкогольний ексцес.

Якщо перший факт узагальнити, то можна зробити висновок, що це була спроба переформатувати минуле, в якому немає свободи волі, Бог не приходив 2017 років тому назад, а мають місце приступи дикого тваринного свавілля.

А ось другий факт атакує майбутнє. Оскільки протиріччя вирішити неможливо, все ясно наперед, то за словами Кафки таке вичерпне пізнання викликає бажання померти.  «Це життя здається нестерпним, якесь інше не досяжним — і вже більше не соромляться бажання померти», хочуть поміняти умови життя, щоб потім ненавидіти і нове місце. Умови поміняти часто неможливо, то легше напитися — і більше ніколи не бути тверезим.

Слід сказати, що деякі протиріччя, які не можна вирішити, забрали не одне життя. Наприклад, логік Діодор Кронос дав слово, що не буде їсти, поки не вирішить  «парадокс  брехуна» — і таки помер від виснаження. Це, звичайно, винятковий випадок. Частіше люди просто ігнорують протиріччя між небом і землею, вічністю і конечністю існування, обов’язком і бажанням шляхом заземлення за допомогою простих речей, які приносять тимчасову радість. Горілка і наркотики — саме такі прості і веселі речі.

Таким чином, все що стосується маленької  радості, стає головним, а те що стоїть в центрі життя людини, її смисл — незначним; і дуже часто такі теми викликають неприємні відчуття. Тобто, радість стисла до маленького куточка світу, а відчай поширюється на на всю незбагненну вічність.

Людина більш схожа на себе, більш людяна, коли радість у неї — головне, скорбота — другорядне. Песимізм в кращому випадку — вихідний день для емоцій, радість — велика праця, завдяки якій ми живем. Радість повинна стати всеохоплюючою.

Наш пацієнт після неможливості переварити протиріччя став жити в перевернутому світі: його ноги танцюють в пустих розвагах, голова в безодні. Небеса виявилися під землею, бо він стоїть на голові. А повинно бути навпаки — радість великою, печаль — малою та вузькою.

 

 

 

Опубликовано в Статьи

Cтатьи