Втеча від життя за допомогою спиртного

Продовжуючи розмову про хімічне бегство, неминуче виникає питання: чи існує «правильне» використання алкоголю та психотропних засобів. Це питання часто ставлять пацієнти, і значно рідше — лікарі. Причина проста: відповідь не лежить у площині доз чи схем прийому.
Алкоголь і психотропні речовини не є злом самі по собі. Вони є інструментами впливу на психіку, які діють через зміну хімічних процесів у центральній нервовій системі. Проблема виникає тоді, коли ці засоби починають використовуватися не як допоміжні, а як основні способи взаємодії з реальністю. У цей момент людина поступово втрачає здатність витримувати життя без посередника.
Правильне використання можливе лише за однієї умови: коли речовина не підмінює собою внутрішню роботу психіки. Алкоголь або психотропний препарат може тимчасово зменшити напруження, але він не має права ставати відповіддю на питання сенсу, відповідальності чи вибору. Там, де речовина займає місце рішення, відбувається руйнування особистісної структури.
Критерієм небезпеки є не частота і не кількість, а зміна внутрішньої позиції людини. Якщо для того, щоб витримати реальність, необхідно попередньо змінити свідомість, це означає, що реальність уже стала нестерпною. У цей момент алкоголь перестає бути речовиною і перетворюється на умову існування.
Особливу ілюзію створює так зване функціональне вживання. Людина продовжує працювати, виконувати соціальні ролі, приймати рішення. Зовні вона виглядає збереженою. Проте внутрішньо відбувається поступова ерозія здатності переживати власне життя без хімічної підтримки. Саме це і є початком втрати свободи.
Алкоголь ніколи не вирішує проблему, але створює переконливе відчуття її відсутності. Це відчуття є головною пасткою. Воно знімає напруження, але водночас позбавляє людину можливості зустрітися з тим, що потребує змін. Те, що не прожите, не зникає, а накопичується, повертаючись у формі тривоги, порожнечі, агресії або депресії.
Межа між використанням і зловживанням проходить там, де зникає внутрішня свобода від речовини. Коли людина більше не може обирати не пити, не приймати, не змінювати свідомість, — вибір уже зроблений за неї. І цей вибір завжди не на користь майбутнього.
Психічне зцілення починається не з відмови від речовини, а з повернення здатності витримувати реальність у її незручності, напруженні та невизначеності. Лише там з’являється можливість справжнього рішення, а не його хімічного сурогату.
Алкоголь і психотропні засоби можуть залишатися у медицині, але вони не можуть бути основою життя. Там, де людина повертає собі право відчувати, думати і відповідати без посередника, хімічне бегство втрачає свою привабливість. І саме з цього моменту з’являється шанс на одужання.