Є пацієнти, яким уже телефоном можна впевнено сказати: я вам допоможу. Зазвичай це люди з виразними проявами психічної хвороби — галюцинаціями, страхом, тривогою, тремором, головним болем. Чим точніше скарги відповідають описам у підручниках, тим легше лікувати. Хвороба має форму, мову і місце в реальності.
Але існують інші ситуації — значно складніші. Пацієнт не може пояснити, що з ним відбувається. Він каже лише: «все погано». Часто, наприклад при метадоновій залежності, скарг узагалі немає, але хворий рветься з квартири до своєї речовини. Психічна хвороба ще не проявилася у вигляді симптомів, але вже повністю керує поведінкою.
У таких випадках хвороба ніби винесена за межі існування і мислення. Вона не переживається, а діє. Вона має сенс і навіть своєрідну цінність для пацієнта. По суті, вона перебуває у стані шифру або коду — своєрідної мови програмування. Через цей код людина «під’єднується» до чогось позамежного, а сам код починає функціонувати як закон, що владно керує вчинками, минаючи свідомість.
Цей стан часто супроводжується ще однією вкрай важкою для лікування скаргою: відчуттям неясності, «кумару», тупості, дивного сп’яніння, внутрішньої нечеткості. У фармакологічному арсеналі лікаря небагато засобів, здатних ефективно впливати на такий стан.
Найскладніша проблема тут — не тяжкість хвороби і не брак препаратів. Найскладніше — відсутність мови. Хвороба є, але вона не говорить. Вона керує. І доки лікар намагається лікувати те, що пацієнт відчуває, хвороба продовжує керувати тим, що він робить.
Коли пацієнт говорить: «мені все погано», «душу заповнює жахлива порожнеча», «стан просто нестерпний», і ці переживання тимчасово знімаються алкоголем, наркотиками або іншими формами самопошкодження чи агресії, — такого пацієнта необхідно розкодувати.
Під розкодуванням я розумію не містичну, а суто клінічну процедуру — руйнування тієї керівної системи, яка утримує людину поза реальністю і поза лікуванням. Практично це здійснюється шляхом введення блокаторів. Я часто використовую блокатори опіоїдних рецепторів — як найбезпечніші та водночас ефективні. Йдеться не лише про пацієнтів із залежністю. Навіть у тих, хто ніколи не вживав наркотиків чи алкоголю, інколи можна виявити домінантну систему, що сформувала цю трансцендентну пастку.
Якщо є бодай натяк на провідну систему — блокується саме вона. І щойно введено правильний антидот, відбувається парадоксальна, але принципово важлива річ: з’являється симптоматика. Те, що раніше було зашифроване і керувало поведінкою, стає психічним переживанням.
Саме в цей момент хвороба вперше стає доступною лікуванню за протоколами. Поява симптомів — це не ускладнення, а ознака успіху. До цього хвороба існувала як закон. Після цього вона стає людським стражданням, з яким уже можна працювати.
Добавить комментарий