Безсилля як форма втечі від совісті

Безсилля часто помилково приймають за смирення. Насправді це різні стани. Смирення означає присутність без жадання і без претензії на контроль. Безсилля ж є відмовою бути присутнім у тому місці й у той момент, де людина фактично перебуває.
Зазвичай воно маскується фразою «я не знаю». Але дуже часто ця фраза використовується не як визнання меж пізнання, а як схованка — спосіб уникнути відповідальності за те, що вже відбувається. Незнання саме по собі не звільняє людину від участі в реальності. Воно лише робить дію невизначеною, але не скасовує присутності.
Безсилля — це не відсутність сили як такої. Це ситуація, коли свідомість не відступає назад, визнаючи межі, а відходить убік, залишаючи подію без внутрішнього свідка. У цьому сенсі безсилля симетричне всесильству. Якщо всесильство намагається підмінити собою реальність, то безсилля дозволяє їй провалитися, не зустрівши нікого, хто взяв би на себе мінімальну відповідальність.
Саме в цій точці з’являється совість. Не як суддя і не як джерело докору, а як внутрішня неможливість зникнути. Совість не запитує, чи готова людина, чи має вона достатньо сил або знань. Вона лише утримує її в точці, де ще можливий вибір — «так» або «ні», дія або відповідь.
Совість не вимагає подвигу і не закликає до героїзму. Вона вимагає співмірності. Безсилля виникає там, де людина робить себе меншим за момент, хоча сам момент завжди більший і складніший, ніж здається. Совість повертає людині мінімальну, але живу дію — не обов’язково правильну, не обов’язково безпечну, але таку, що не розриває зв’язок із реальністю.
Ця дія не рятує світ і не знімає всіх наслідків. Вона лише не дозволяє події впасти в порожнечу. Там, де совість присутня, навіть мовчання залишається вибором. Там же, де совість вимкнена, навіть відмова діяти стає формою прихованого насильства.
Тому совість є віссю, яка стримує не тільки всесильство, але й безсилля. Вона не дозволяє людині уявити себе богом, але так само не дозволяє їй зникнути. Поки ця вісь збережена, можливість не помирає.

Опубликовано в Без рубрики

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

Cтатьи