Є декілька причин психічних розладів під час війни. Перша — людина намагається пережити страшні ситуації, для описання яких не придумано слів. Друга — все йде не так як очікувалось. Третя — не можна отримати відповіді на питання «чому ?».
Лікування першої групи пацієнтів схоже на лікування психозів, тільки дози психотропних препаратів потрібно зменшити втричі. Лікування самої розповсюдженої другої групи в основному неврологічне з використанням легких транквілізаторів, гліцину, вітамінів групи В, Д, С. Метою є відновити контроль над психосоматичними симптомами — онімінням рук, болями в поясниці, руках, області серця, відрегулювати сон, подекуди виникає необхідність в антидепресантах, нормотоніках. Для третьої групи пацієнтів поки що не розроблено підходів лікування. Справа в тому, що неможливо за допомогою клінічного методу пояснити війну та поведінку істот, що принесли нам стільки страждань. Їх не можливо класифікувати — назвати навіженими, значить образити хворих. Назвати нелюдами — образити чортів. Немає ніякої, навіть містичної причини для такої страшної війни. А значить відповіді, яка б задовольнила когнітивну сферу, немає. І це значить, що ідеаторне збудження нічим не зняти.Третю групу пацієнтів я вже бачу на відстані. Вони весь час в інтернеті, шукають новини, які хоч трохи заспокоять і не знаходять, а погані новини, як ржа, руйнують душу. Такі пацієнти нагадують наркоманів навпаки — стають залежними від страждань. Тому дуже важливо знайти блогера, який вам близький, — і після його роздумів стає трохи світліше. Не слухаю Арестовича, можливо він підійде такій групі пацієнтів, а от Яковина може допомогти. Значення блогерів буде і далі зростати. Мало ймовірно, що вчені, священнослужителі, художники зможуть відповісти на питання «чому?», «що буде?», і «хто це такі?». А от блогер, який хоч щось може сказати протягом декількох десятків хвилин може зняти на деякий час ідеаторне збудження, особливо, якщо ваші думки співпадають.
Добавить комментарий