Архивы блога

Істина як стан: що насправді відбувається під час терапевтичного сеансу

У класичному розумінні психотерапія часто виглядає як процес переконання: лікар пояснює, аргументує, допомагає пацієнту «зрозуміти». Але в реальній клінічній практиці ми постійно стикаємось з іншим феноменом. Іноді істина не доводиться. Вона виникає. І виникає вона не в голові лікаря і

Опубликовано в Без рубрики

Психіатрія кіно: як сюжети лікують або калічать психіку

Нарис про наративну токсичність, надію та психічну суб’єктність Людина живе не лише серед речей і подій, а й серед історій. Від дитячих казок до серіалів, від релігійних міфів до сучасного кіно — наративи формують уявлення про добро і зло, сенс

Опубликовано в Без рубрики

Коли образа стає системою

Іноді образа — це просто емоція. Вона приходить, болить і проходить. Але буває інакше. Образа перестає бути реакцією на подію і стає способом бачити світ. Як це виглядає Людина починає жити з відчуттям: “мене не цінують” “мене обманули” “я дав

Опубликовано в Без рубрики

1. Матеріалізація Незмінного (Трансцендентного Аспекта) Животков працює з матеріалами, які самі по собі є інваріантами: дерево, камінь, земля, левкас. Вони мають текстуру часу. Його роботи часто монохромні, архітектонічні, вони не «малюють» реальність, а присутні в ній, як ті самі камені

Опубликовано в Без рубрики

Фрагмент і страх: як свідомість збирає реальність

Фрагмент без контексту завжди сприймається як загроза. Коли людина бачить лише частину — наприклад, ікла — мозок не чекає пояснень. Мигдалеподібне тіло миттєво активує режим виживання. Для нього ікла — це не деталь. Це сигнал: небезпека. У цей момент частина

Опубликовано в Без рубрики

Свідомість як межа: як народжуються час і простір у психіці людини

У класичній фізиці простір і час — це єдиний континуум. Ми живемо в ньому як у готовій даності. Але в людському досвіді вони ніколи не переживаються як одне ціле. Ми завжди відчуваємо: час — всередині себе простір — зовні себе

Опубликовано в Без рубрики

Тригер — місце травми, де неконтрольовано «витікають» нейромедіатори

В цьому місяці найбільш продуктивною була ідея фіксації уваги на тригері, що запускає тваринну поведінку. Це місце, яке без всякої совісті і критики звʼязується з древніми центрами поведінки. Або минає кору і ігнорує набуті нейронні мережі. Наприклад, я малий колись

Опубликовано в Без рубрики

Те, що ви зараз формулюєте — це справді глибока ідея, яка поєднує: фізичну концепцію часу як первинної сили (у теорії Гюнтера Клетеччки), з психофілософською моделлю творення реальності через акт покаяння, тиші, і присутності свідка, де подія постає як втілення потенціалу

Опубликовано в Без рубрики

Психіатр як скульптор світла

Скульптор не створює мармур. Він лише відсікає зайве. Психіатр не створює душу. Він звільняє її від спотворення. Колись Іоанн Златоуст говорив, що внутрішній стан людини неминуче проступає назовні. Любов пом’якшує риси, мир робить їх ясними, вдячність — теплими. Але гнів

Опубликовано в Без рубрики

Свідомість поза межами голови: від розвитку «Я» до резонансу в терапії

Вступ Протягом тривалого часу в медицині та психології домінувала уявна модель: мозок — це комп’ютер, а свідомість — програма, яка в ньому працює. Сучасні дослідження дедалі частіше показують: ця модель надто спрощена. Свідомість не є об’єктом, який можна локалізувати в

Опубликовано в Без рубрики

Cтатьи